Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Воличок, -чка, м. Ум. отъ віл.
Гамірка, -ки, ж. Низкая деревянная ручка въ большой пилѣ, которой распиливаютъ дерево на доски.
Каланник, -ка, м. Бѣднякъ.
Конанійко, -ка, с. Ум. отъ конання.
Ліпа́к, -ка, м. 1) Работникъ, обмазывающій глиной стѣны. 2) Пирогъ.
Підриштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить лѣса.
Погуркотіти, -чу, -чеш, гл.
1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати.
2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
Позаплутувати, -тую, -єш, гл. Запутать (во множествѣ).
Угайство, -ва, с. = угайка. Оце нам угайство тіки, це б дома що вробив, а то сиди отутенька, дожидайсь старшини.
