Глаголіти, -лю, -лиш, гл. Разговаривать. Їли, пили, глаголіли.
Дзу́ґа, -ґи, ж. Крючекъ, удерживающій навій на ткацкомъ станкѣ.
Кибалка, -ки, ж. Родъ головного женскаго убора. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Ум. киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку.
Костюк, -ка́, м. Рогъ (въ загадкѣ). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о коровѣ).
Олгати, олжу, -жеш, гл. Лгать. Встрѣчено въ народи, думѣ: А будемо ми, брати, перед отцем, перед маткою олгати, так буде нас Господь милосердний і видимо й невидимо карати.
Припустниця, -ці, ж. Короткія стропила на обоихъ причілках крыши.
Смертушки, -шок, ж. мн. Смерть. Котові жартушки, а митці смертушки.
Тяг, -гу, м.
1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема.
2) тягу дати. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати.
Уповивання, -ня, с. Обматываніе, заворачиваніе, пеленаніе.
Храпій, -пія, храпко́, -ка, м. Хропунъ, храпящій человѣкъ.
