Загодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. загодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Начинать въ первый разъ что-либо ѣсть. Як що уперве (того року) починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують отак: «нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова» (і тоді їдять). 2) Начинать откармливать.
Построїти, -ро́ю, -їш, гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець.
Пужка, -ки, ж. Ум. отъ пуга.
Пустувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму.
2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття.
Скоголити, -лю, -лиш, гл. = скиглити. Ти, суко, не скоголи.
Спання, -ня́, с. Сонъ, спанье. З спання не купиш коня, а з лежі не справиш, одежі. спання нема. Не спится, нѣтъ сна. Карим очам спання нема, а ніжкам спочину.
Тигод, -да, м. = тигитка.
Тіснісінький, -а, -е. Совсѣмъ тѣсный.
Уладнувати, -ную, -єш, гл. = уладнати 1.
Щедрець, -ця, м. Щедро дающій.
