Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крутько

Крутько, -ка́, м. 1) Вертунъ, постоянно вертящійся, кружащійся человѣкъ. Также: непосѣда? непостоянный? 2) Вихрь. Крутько схопився. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. Вѣроятно крутько́м называется собственно тотъ злой духъ, который, согласно народному вѣрованію, производить вихрь. 3) Употребляется какъ нарѣчіе: крутька — кружась. Ізнов удвох носяться наздибочки і крутька по панськи. Г. Барв. 341.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 315.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРУТЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРУТЬКО"
Го́рстка, -ки, ж. Пучекъ стеблей (конопли, льна) изъ 4 — 5 жмень. Вас. 200. ЕЗ. V. 194. Шух. І. 147. Та насіяв конопель, — вродилася горстка. Чуб. V. 1144.
Домізкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Додуматься, сообразить. Домізкувалися, що у вдови Загірньої суть не один син, а іменно... два. К.
За́значка, -ки, ж. Знакъ, помѣтка.
Замі́ський, -а, -е. Загородный.
Сомина, -ни, ж. Мясо сома. Мкр. Н. 13. Що сомина, що свинина. Ном. № 8116.
Сусідин, -на, -не. Сосѣдовъ, сосѣдкинъ. Оце, каже, попова хата, це — Трохимова, а це кумова, а це сусідина. Рудч. Ск. І. 174.
Тічки, -чок, ж. мн. Телѣга безъ полудрабків, задняя часть отъ передней отодвинута, — для перевозки длинныхъ бревенъ. Вх. Зн. 70.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю. Левиц. Пов. 139.
Туркенин, -на, -не. Принадлежащій турчанкѣ, свойственный ей. Шейк.
Уплинь за водою. По теченію. У путь, у дорогу, ой уплинь за водою. Н. п. Пішла моя розмовонька уплинь за водою. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРУТЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.