Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

торба

Торба, -би, ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк. 2) Шкірана торба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу. Шейк. 3) О женщинѣ: распутная. Шух. І. 34. Ум. торбонька, торбочка, торбе́шка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 275.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОРБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОРБА"
Відступ, -пу, м. Отступленіе. Котл. Ен. VI. 62.
Ґедз, -дза и ґедзь, -дзя, м. Oestrus bovis. Ґедзь його́ вкуси́в, — на йо́го напа́в. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґе́дзик. Вки́нути ґе́дзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, — паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ґо́тка, -ки, ж. Самка глухаря, глухого тетерева. Вх. Пч. II. 15. Шух. І. 23. Cм. Готур, ґотур.
Перетин, -ну, м. Перерывъ. Українці живуть тепер скрізь без перетину по цілій Полтавщині.
Підвечіркувати, -кую, -єш, гл. Закусывать между раннимъ полдникомъ и ужиномъ. Сим. 26. Грин. І. 119. Снідала, обідала — раз їла; полуднувала, підвечіркувала — два їла, вечеряла, повечіркувала — три їла. Ном. № 14324. І думка то була така, щоб підвечіркувать смачненько. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Покоївка, -ки, ж. Горничная. З панею наїхала польська двірня, польки-покоївки. Левиц. І. 159.
Сімсот числ. Семьсотъ. У вдовиної дочки сімсот сорочок: як повіне вітер, так і тіло знать. Ном., стр. 292, № 75.
Сіромашня, -ні, ж. соб отъ сіромаха. Усі пани, усі дуки у наметі сіли, наше браття-сіромашня так і не посміли. Н. п.
Улупити, -плю, -пиш, гл. 1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Лукаш. 169. Серця б улупила та матінку купила. Мил. 205. 2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. ІІ. 72. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. Грин. ІІІ. 565. А як влупить чортяку грім, заб'є його. Драг. 44. 3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями. ХС. ІІІ. 56.
Штовхіць! меж. = штовх. Завівсь лаяться з батьком. А далі штовхіць його межи плечі. Драг. 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТОРБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.