Жилля́р, -ра́, м. Крестьянинъ-земледѣлецъ, не имѣющій земли, бобыль.
Забандю́ритися, -риться, гл. безл. Захотѣться, придти фантазіи. З нею собі зробитися ріднею: не сина з нею поєднать, а забандюрилось старому самому в дурнях побувать.
К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.
Нерівний, -а, -е. Неравный.
Панцерний, -а, -е. 1) Панцерный, броненосный. 2) — військо. Кирасиры. Кличе пишний пан Єрема перед себе Голку, — молодого отамана панцерного полку. Панцерні бояре
Поворожити, -жу́, -жиш, гл. Погадать. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити. Переносно: поговорить съ кѣмъ въ секретѣ съ цѣлью устроить что — либо, оказать кому протекцію и пр., устроить, уладить что-либо негласными способами. Попереду він кинувсь до лисиці, щоб тая нищечком у львиці поворожила про його.
Позаваблювати, -люю, -єш, гл. Заманить (многихъ).
Посинілий, -а, -е. Посинѣвшій. Посинілі руки.
Розан, -на, м. Розга. Дали йому добрих розанів. Повели, пане сотнику, возмутити її розанами.
Черсати, -са́ю, -єш, сов. в. черснути, -ну, -неш, гл.
1) = чухати, чухнути.
2) Тереть, тернуть, провести чѣмъ-либо по чемъ.
3) Бѣжать, побѣжать (Cм. чухрати).
