Відгукувати, -кую, -єш, сов. в. відгукати, -каю, -єш, гл. 1) Выкликать, выкликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не ледве відгукав тебе. 2) Звать обмершее дитя съ цѣлью привести его въ чувство.
Коко I меж. Выражаетъ клохтанье курицы. А курочка коко да коко.
Кочовище, -ща, с. Кочевье. мн. .
Малоси́лий, -а, -е. Малосильный. І про тебе, старче малосилий, ніхто й слова не промовить.
Метале́вий, -а, -е. Металлическій.
Попересукувати, -кую, -єш, гл. Пересучить (во множествѣ).
Порозлуплювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и розлупити, но во множествѣ.
Прогайвина, -ни, ж. Прогалина.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Чий, чия́, чиє́, мѣст. Чей, чья, чье. Чиї ворота минеш, а попових ні. Чийсь. Чей то. Чиясь доля плаче.
