тибель
Тибель, -бля, м. Деревянный гвоздь. Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 260.
Том 4, ст. 260.