Відлеглий, -а, -е. Отстоящій; отдаленный.
Гуцу́лок, -лка, м. Маленькая гуцульская лошадь.
Дя́ченько, -ка, м. Ум. отъ дяк.
Пийка, -ки, ж. пт. = піщак.
Повилуплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Выйти изъ яйца (о многихъ). У нас ранні курчата гарно повилуплювалися.
Подзвонитися, -ниться, гл. безл. щоб, бода́й подзвонилося! Пусть зазвонятъ (надъ тобой мертвымъ) — пожеланіе смерти. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось!»
Понатрушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Натрястись, насыпаться (во множ.). Дужче натрушуй, то й понатрушуються мішки добре. Не понакривала глечиків, то й понатрушувалося чи полови, чи що.
Сировий, -а́, -е́ 1) Сырой, влажный. Хоч сирової землі хватайсь. Сирова гіллячка.
2) Не сваренный (о пищѣ). Сирова харч. Сухомятка, сухая, но вареная пища.
3) О кожѣ: не выдѣланный. Ой я казала, що нагаєчка з паперу, а нагаєчка з сирового ременю.
4) О полотнѣ: невыбѣленный, небѣленный, суровый. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова.
5) Сирова жінка. Женщина послѣ родовъ.
Ступак, -ка, м.
1) Конная мельница.
2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними.
3) Перекладина въ лопатѣ или заступѣ для упора ноги при копаніи. Ум. ступачо́к. Кінь-ступачок.
Упором нар. Силою, насильно. Він каже: «не дам коня», а я кажу: «ми упором візьмем, як не даси по волі, — візьму соцьких та й відберемо упором».
