Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спокволу

Спокволу, спокволя, нар. Исподоволь, понемногу. Так то пани ляхи наших панів русинів до себе спокволя своїми модами та вигодами попритягали. К. Хм. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 183.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОКВОЛУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОКВОЛУ"
Безмісячний, -а, -е. Безлунный. Безмісячна ніч.
Вертьог, -гу, м. Ухабъ; яма въ пескѣ, выбитая вѣтромъ. Мнж. 177.
Досва́тати, -таю, -єш, гл. Досватать.
Досні́датися, -даюся, -єшся, гл. Дозавтракаться.
Меті́ль I, -те́лі, ж. = метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Мет. 185. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі. Чуб. V. 939.
Невада, -ди, ж. Безвредность.
Омрак, -ку
Погорінець, -нця, м. = погорілець. Вх. Лем. 451.
Старчечий, -а, -е. = старечий 2. Наглядів десь у сінях ту старчечу ціпуру. Грин. II. 184.
Стовктися, -вчуся, -чешся, гл. Истолочься.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОКВОЛУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.