Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Дивогля́дний, -а, -е = Дивовижний. Величезний, дивоглядний замок ся простер.
Дячо́к, -чка́, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден?
Залету́ха, -хи, ж. Залетная птица.
Зладна́тися, -на́юся, -єшся, гл. = злагодитися. Якось доля її зладнається.
Попихувати, -хую, -єш, гл. Дымить, куря трубку. Попихують із люльок.
Сируватий, -а, -е. Сыроватый.
Схованець, -нця, м. Спрятавшійся, укрывшійся. Як шукали Христа згубити, то він утік та й сховався і найперше в ясла між воли. Жиди так його шукають, так шукають! А волики їдять собі пашу та все мордою пригортають схованця.
Укупоньці, укупочці, укупці, нар. Ум. отъ укупі.
Утелющувати, -щую, -єш, сов. в. утелющити, -щу, -щиш, гл.
1) Всучивать, всучить, навязывать, навязать, дать. Ой казав ти, вражий сину, що гарбуз не доріс, — як я тобі втелющила, то ти ледве доніс.
2) Втаскивать, втащить.
