Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

склепатися

Склепатися, -паюся, -єшся, сов. в. склепитися, -плюся, -пишся, гл. Смыкаться, сомкнуться, закрыться. Уже треті півні співають, а в мене й очі не склепались. Г. Барв. 385. Склепилися карі очі й устоньки мої. Мет. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКЛЕПАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКЛЕПАТИСЯ"
Відтерти Cм. відтерати.
Запекти́, -ся. Cм. запікати, -ся.
Імкий, -а́, -е́ = ємкий. Волч. у.
Ковбан, -на, м. 1) = ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26.
Напіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. напе́рти, -пру́, -пре́ш, гл. Напирать, напереть. Напор на мня, як дуч на теля. Ном. № 13245. Із-за Дніпра напірає дурний Самойлтич. Шевч. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, — дивись — то вискочив гвіздок, то паля тріснула, то заставку розбило, а далі і знесло млинок. Греб. 384.
Переливати, -ва́ю, -єш, сов. в. перелити, -ллю́, -ллє́ш, гл. 1) Переливать, перелить изъ одного помѣщенія въ другое. З пустого в порожнє переливає. Ном. № 13057. 2) Лить, налить сверхъ мѣры, переливать, перелить черезъ край. 3) Поливать, полить, обливать, облить. Росердився на одну бабу, узяв та й перелив їй у закапелку мички. Грин. II. 200. Слава, кров'ю перелита по світу літає. Щог. Сл. 9.доро́гу. Поливать, полить поперегъ чьей дороги волшебнымъ зельемъ. О, я двір свій обсную і дорогу вам зіллєм переллю. Левиц. Пов. 173.
Понакуповувати, -вую, -єш, гл. Накупить (во множествѣ). Боже мій! Чого се понакуповували? Я сюю не хочу. МВ. (О. 1862. III. 48). Понакуповували хліба та мали його з баришем продавати. Кв.
Посол, -сла, м. 1) = посел. 2) Депутата парламента, сейма. Желех.  
Узяти, візьму, -меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. бог його взяв. Онъ умеръ. нехай його лихий візьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310. 3) Получить. взяти в шкуру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128. 6)кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. узяли його думки та гадки. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118. 8)го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9)жаром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10)за ні за-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409. 11)на зуби. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198. 12)натуру. Усвоить привычку. 13)ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201. 14)свою волю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипав. Грин. III. 592. 15)у залі́за, у кайдани. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16)у ясирь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58. 17)шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.
Уплав нар. = уплинь. Уплав за водою. Чуб. V. 569.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКЛЕПАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.