Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Допе́вне нар. Навѣрное, точно.
Запоро́ха, -хи, ж. Пылинка, попавшая въ глазъ. Запорохою в оці муляє. Й Солоха не запороха.
Надзе́мний, -а, -е. Небесный. В Аллаховій обителі надземній.
Підгильний, -ного, м. Мальчикъ, который при игрѣ въ мячъ подбрасываетъ послѣдній для удобнаго удара по немъ палкой.
Потоншати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться тоньше. То людина схудне, а дерево не потоншає.
Прикусити Cм. прикушувати.
Проціхувати, -ху́ю, -єш, гл. Прогнать. Такого дурня відтіля проціхують.
Ранити, -ню, -ниш, гл. Ранить. Словами ранять як стрілами.
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку.
