Доку́ка, -ки, ж. Досада, хлопоты, надоѣдливость. Докука мені з дітьми. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать.
Знебожитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало».
Наупорно нар. Настойчиво. Хочу оце іти наупорно, свого не попущу ні за що.
Перекіс, -коса, м. = покіс.
Пооб'язуватися, -вуюся, -єшся, гл. = пообв'язуватися.
Скурвий, -а, -е. Распутный. Скурва баба. — син. Сынъ распутной женщины. Не одного ляха козак, як би скурвого сина, за чуба потряс.
Слав'янський, -а, -е. Славянскій. Всі мови слав'янського люду, всі знаєте, а своєї дасть Біг. Виростали у кайданах слав'янськії діти.
Треблаженне дерево. Легендарное дерево, выросшее изъ обруча, который клалъ себѣ на голову больной Адамъ; оно имѣло видъ креста и на немъ впослѣдствіи былъ распятъ Спаситель.
Умилити, -лю, -лиш, гл. Взмылить (лошадь). Умиливши добре коня і поверти до нас.
Щербан, -на, м.
1) = щербань.
2) Раст.: а) Cirsium rivulare. Тоже: щербан великий. б) — мали́й = щербанець.
