Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розривати I

Розривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Розірвали моє серце на дві половині. Чуб. V. 308. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 55.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗРИВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗРИВАТИ I"
Вершняк, -ка, м. 1) Одинъ изъ пильщиковъ досокъ, стоящій при работѣ сверху. Борз. у. 2) = верхняк 1. Черниг. у.
Гуля́тоньки и гуля́точки, неспрягаемый ум. глаголъ отъ гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі. Гол. І. 325.
Дев'яторо́гий, -а, -е. Девятирогій. Дивноє звіря дев'ятороге. АД. І. 33.
Дже́рга, -ги, ж. То же, что и запаска, но изъ неокрашенной шерстяной ткани натуральнаго цвѣта. Вас. 171. Cм. Дерга.
Зачи́нятий, -а, -е. Затворенный. Як би віконниці у хаті не зачиняті, то я б подивилась. О. 1862. VII. Кост. 52.
Каракуватий, -а, -е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ) Черк. у.
Обсмолювати, -люю, -єш, сов. в. обсмолити, -лю́, -лиш, гл. Осмаливать, осмолить.
Повсякчасний, -а, -е. Всегдашній. Мир. ХРВ. 273.
Тогобочанський, -а, -е. Съ той стороны рѣки. Тогобочанська жінка. Сосн. у.
Щикавиця, -ці, ж. Родъ растенія. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗРИВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.