Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пужак

Пужак, -ка, м. = пужално. Вх. Зн. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖАК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖАК"
Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть. Желех.
Вирок, -ку, м. Приговоръ (суда), рѣшеніе, опредѣленіе. Що ти мені страшні вироки пишеш. К. Іов. 29.
Гаморити, -рю, -риш, гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.
Гуцьо́к, -цька́, м. = Гук 3. Вх. Лем. 406.
Жахни́й, -а́, -е́. Страшный. Харьк. Ум. жахне́нький.  
Затала́пати, -паю, -єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду. Желех.
Кватирька Cм. кватирка.
Колюча, -чі, ж. Раст. Salsola Kali L. ЗЮЗО. І. 134.
Лисну́ти Cм. лискати.
Понасторочувати, -чуємо, -єте, гл. Тоже, что и насторочити, но во множествѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУЖАК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.