Жва́вість, -вости, ж. Живость. Зоя дивувалась, де набралось стільки жвавости, спритности в того Тараса. Вилучили всю жвавість з дитини.
Закаблу́чувати, -чую, -єш, сов. в. закаблу́чити, -чу, -чиш, гл. Загибать, загнуть.
Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. На свиті латок, як на коропі луски. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. лущи́ця.
Ницьма нар. = i. Ниць. Бо лежали на землі ницьма, підложивши руки під голову.
Німиця, -ці, ж. Раст. Datura stramonium L.
Павун, -на, м.
1) = павич.
2) Павлиное перо.
Прочанин, -на, м. Богомолець; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями.
Стид, -да и -ду, м.
1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала?
2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду.
Умати, умаю, -єш, гл. Рѣшать умомъ? Чоловік думав, а Бог умає.
Фальшивосердий, -а, -е. Лицемѣрный.
