Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приконечник

Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Витворювати Cм. витворяти.
Зашалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Обить шалевками.
Злототканий, -а, -е. Тканый золотомъ. А ті кирви злототкані всю світлицю укривають. Федьк. І. 125.
Неспокутуваний, -а, -е. Неотмолимый, неотмоленный; непокаянный.
Ординка, -ки, ж. Казанская овчина, рыжеватая, съ грубой шерстью. Вас. 154.
Патріотизм, -му, м. Патріотизмъ. О. 1861. IX, 180.
Розмацатися, -цаюся, -єшся, гл. Усердно щупать.
Хвиленька, -ки, хвилечка, -ки, ж. Ум. отъ хвиля.
Хвосток, -тка, хвосточок, -чка, м. Ум. отъ хвіст.
Цимбрований, -а, -е. Имѣющій цимбри́ння. Цимбрована криниця. Млак. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОНЕЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.