Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приконечник

Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Дебелина́, -ни́, ж. Толщина, плотность. Вона дебелини оттака буде. Черниг. у.
Занево́лений, -а, -е. = заневільний. Плаче, ридає, що долі немає, заневолений світ. Н. п.
Красий, -а, -е. Пестрый, разноцвѣтный. Вх. Зн. 29. краса. Названіе коровы. Kolb. І. 65.
Моше́нський, -а, -е. Мошенническій.
Надобі́ддя, -дя, с. Предобѣденное время. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Невільницький, -а, -е. Невольническій, рабскій.
Перепрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перепріти, -прію, -єш, гл. Перепрѣвать, перепрѣть. Страва перепріє в печі. Левиц. І. 198.
Продимляти, -ля́ю, -єш, сов. в. продими́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Прокапчивать, прокоптить.
Реготливий, -а, -е. Смѣшливый, хохотливый. Послухавши дівочого реготливого шепотання. Мир. Пов. І. 137.
Сторчувати, -чую, -єш, гл. = сторчити. Погано вона (машина) скибами бере, бо сторчує. Под. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОНЕЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.