Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приконечник

Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Везучий, -а, -е. О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча. Нѣжин. у.
Гаптування, -ня, с. 1) Вышиваніе золотомъ или серебромъ. 2) Вышивка золотомъ или серебромъ.
Грумоті́ти, -мочу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється. Рудч. Чп. 88.
Каракуцьки, -цьок, ж. мн. Раст. Cucurbita реро L. Var citriformis. ЗЮЗО. І. 120.
Куришка, -ки, ж. Глиняная кадильница для ладона, употребляемая крестьянами. Вас. 183.
Ліпа́рь, -ря, м. = ліпак. Желех.
Луч-Луч! меж. Крикъ доильницы, отгоняющей теленка отъ коровы.
Моркв'яни́й, -а́, -е́ Морковный. Їхав ляшок моркв'яний, коник буряковий. Чуб. V. 1161.
Піддрочувати, -чую, -єш, сов. в. піддрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подзадоривать, подзадорить. Сим. 213. (Він) піддрочує товариство на пустощі. Мир. ХРВ. 360.
Свистюля, -лі, ж. Раст. Conium maculatum L. ЗЮЗО. І. 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОНЕЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.