Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приконечник

Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОНЕЧНИК"
Доки́дати 1, -даю, -єш, гл. Добросать.
Замня́ти, -мну́, -не́ш и пр. гл. = зам'яти и пр.
Затка́тися, -тчу́ся, -че́шся, гл. Покрываться, покрыться тканымъ узором. Зазеленіло поле й луки, мов заткались травою та квітками. О. 1861. IX. 175.
Кагальний, -а, -е. 1) = кагаловий. Желех. 2) Старшина кагала.
Кам'яніти, -ні́ю, -єш, гл. = каменіти. Мнжр. 29. Серце кам'яніє — таке мені горе. Н. Вол. у.
Лилія́с, -су, м. Раст. Схилився кущ роскішний лиліясу. К. ПС. 119. Кущ лиліясу і троянди два кущі. Г. Барв. 214.
Нерозумний, -а, -е. Неумный, глупый. Дурна дівчина, нерозумная по козаченьку плаче. Мет. 56.
Отрусити, -ся. Cм. отрушувати, -ся.
Підхвістя, -тя, с. Мѣсто подъ хвостомъ. У собаки підхвістя. Полт. г.
Трутень, -тня, м. Трутень. Шейк. Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОНЕЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.