Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Заледащі́ти, -щі́ю, -єш, гл. Облѣниться. Заледве, нар. Едва лишь.
Зѓарбати, -баю, -єш, гл. 1) Отнять насильно. 2) Схватить. Згарбали злодія у коморі.
Ничельниця и ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Пооскоромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Оскоромиться (о многихъ).
Пропажений, -а, -е. Пропавшій. Пропажені коні.
Справуватися, -вуюся, -єшся, гл.
1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати.
2) Справляться, управляться. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась.
3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли.
Утручати, -чаю, -єш, сов. в. утрутити, -чу, -тиш, гл. Толкать, вталкивать, втолкнуть. Ой приведи до річеньки, а не втручай в воду. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять — а все наб'єшся. Не можуть ніяк її до сіней утрутити.
Хробуст, -ту, м. Раст. а) Cirsium oleraceum. То-же жо́втий хробуст. б) Carduus crispus. Cм. храбуст.
Шкарапаня 2, -ні, ж. Жаба.
