Доно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. доне́сти́, -су́, -се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть.
Завсі́дний, -а, -е. Всегдашній. Въ значеніи обычный. Зрушили завсідній спокій життя. Завсідні житечні турботи.
Наді́лок? лку? м. Ножны для сабли? Тогді козаки шаблями да наділками суходіл копали.
Перекладач, -ча, м. Переводчикъ.
Перещебетати, -чу́, -чеш, гл. Перестать щебетать. Перещебетала таки цокотуха.
Плісня, -ні, ж. 1) Плѣсень. 2) = плішня.
Побудувати, -ду́ю, -єш, гл. Построить. Побудували литвини церкву. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували.
Полум'яний, -а, -е. Пламенный.
Хлібодар, -ра, м. Кормилецъ. (Шляхта) готова була за свого хлібодара (магната) витягати з піхов гострі шаблі.
Хліборобний, -а, -е. Пахатный (о землѣ). Хліборобна земля.
