Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Бавняний, -а, -е. Хлопчатобумажный; ватный, ваточный.
Гнилка, -ки, ж. = гнилиця.
Довгобра́зий, -а, -е. Длиннолицый. Лице довгобразе.
Недолітній, -я, -є. Несовершеннолѣтній.
Потерть, -ти, ж. Потертый табакъ, солома и пр., труха. Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть.
Притуманювати, -нює, сов. в. притуманити, -нить, гл. безл. Затуманивать, затуманить, покрыть туманомъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило.
Становець, -вця, м. = станва.
Сутеніти, -ніє, гл. безл.
1) Темнѣть, смеркаться. Стало сутеніти, як рушили з лісу.
2) Неясно виднѣться. Щось далеко, далеко сутеніє.
Харкотиння, -ня, с. Мокрота, грудная флегма.