Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Кобза, -зи, ж.
1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Він усюди вештається та на кобзі грає. На речах — як на кобзі.
2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Ум. кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає.
Корча́к, -ка, м. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Cм. коречний.
Лимпаче́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ лимпачу.
Накоти́тися II, -кочу́ся, -тишся, гл. Родиться (о многихъ котятахъ, ягнятахъ). Що накотиться за ніч, — ранком ягнятка зносяться... до якої небудь стінки.
Напли́нок, -нку, м. Наносъ рѣчнаго ила, наносный песокъ. 2) Слѣдъ, вліяніе. Латинська мова лишила в лядській великий наплинок.
Однояй, я́я, м. Человѣкъ съ однимъ ядромъ.
Підпорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Присыпать снѣгомъ. Підпорошило трохи дорогу.
Розчистити Cм. розчищати.
Сванька, -ки, ж. Ум. отъ сваха.
