Дійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), -дійму́, -меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Cм. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. Хиба ти йому доймаєш правди?
Їздити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. У Київ їздить всякий год.
Матери́зна, -ни, ж. Наслѣдство, полученное послѣ матери. Князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй (жінці) тілько будинок невеличкий у місті з садочком і двором, бо то була її материзна, — того вже не зміг прогайнувати.
Надхо́дити 1. Cм. Надіходити.
Падковитий, -а, -е. Усердный, ревностный. Падковитий до худоби, до хазяйства.
Пестя, -ті Балованное дитя.
Посурмити, -млю, -миш, гл. Потрубить.
Пштирок, -рка, м. Щелчекъ по носу.
Розумовий, -а, -е. Умственный. Розумова неволя. Висока стадія розумової культури. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування.
Чепельгати, -га́ю, -єш, гл. Пилить (ножемъ). Годі тобі чепельгати!
