Завда́ча, -чі, ж. Задатокъ. Я вже взяла три карбованці на завдачу.
Зво́ник, -ка и пр = дзвоник и пр.
Комірчина, -ни, ж. Небольшая комора. Через сіни була пекарня з комірчиною.
Нашиванка, -ки, ж. Родъ узора на мужской сорочкѣ.
Питати, -та́ю, -єш, гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Не питаючи броду, не сунься у воду.
Попереполіскувати, -кую, -єш, гл. Переполоскать (во множествѣ). Побіжи в беріг, попереполіскуй оці ганчірочки.
Росповсюджувати, -джую, -єш, сов. в. росповсю́дити, -джу, -диш, гл. Распространять, распространить.
Росправа, -ви, ж. 1) Расправа. Тягніть Варвару на росправу. Я найду суд і росправу. 2) Статья (литературная). Почав Квітка іще з 1816 року писати для харьківського журнала росправи про институт. 3) — сільська. Помѣщеніе сельскаго правленія.
Самоперше нар. Прежде всего.
Удача, -чі, ж.
1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. Така вже вдача собача. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має.
2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба.