Вирячити Cм. вирячувати.
Відростати, -таю, -єш, сов. в. відрости, -ту, -теш, гл. Отростать, отрости. Як відростала чуприна, то закручували її за вухо.
Дій! I меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати?
Ми́зкати, -каю, -єш, гл. Объ одеждѣ: занашивать, затаскивать, употреблять безъ береженія, истрепывать. Мизкай, мизкай одежу! — все мене мати було лають. — Тобі що ні дай, то ти зараз замизкаєш. Хоч і платок новий даси, — зараз і змизкаєш.
Могори́ч, -чу, м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. Могорич — любовна річ. Пане-отамане, справляй могорич. могорич запили. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ.
На́дих, -ху, м. Вдохновеніе, наитіе. Надих правдивої релігії. Ми всі під надихом твоїм, як струни, грімим-рокочемо лицарські думи. Повінуло тоді по хуторах поетичнім надихом.
Настелювати, -люю, -єш, сов. в. настелити, -лю, -леш, гл. Настилать, настлать. Поміст шклом настеляний.
Пацюрки, -ків, мн.
1) = пацьорки.
2) — у рачи́ці. Рачья икра.
Плечинда, -ди, ж. Родъ пироговъ или ватрушекъ — съ творогомъ или тыквой. Cм. плачинда.
Поосідати, -даємо, -єте, гл. То-же, что и осісти, но во множествѣ.
