Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Жирува́ння, -ня, с. 1) Кормежка (дикихъ животныхъ). 2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ. 3) Въ формѣ: жированє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ.
За́городище, -ща, м. Мѣсто, гдѣ была загорода (Cм.)
Зжа́литися, -люся, -лишся, гл. Разжалобиться. Зжалився, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче.
Камінюччя, -чя, с. соб. Камни. Нав'язали їй на руки і на ноги камінюччя.
Ли́сочка, -ки, ж. Ум. отъ лиска.
Назневажа́тись, -жа́юся, -єшся (над чим), гл. Поиздѣваться надъ чѣмъ. Ти ж над чужим ділечком назневажалась.
Поодружувати, -жую, -єш, гл. Сочетать бракомъ, поженить (многихъ).
Просмолити, -лю, -лиш, гл. Просмолить.
Тигод, -да, м. = тигитка.
