Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Знежитися, -живуся, -вешся, гл. Лишиться чувствъ. Ударився так здоров?, що аж знежився був.
Му́ченицьтво, -ва, с. Мученичество.
Панібрат, -та, м. Короткій знакомый, пріятель. Е, та й дурний же ти, панібрате. Чого його бояться? Зо мною він як панібрат. бути за панібрата. Относиться по товарищески, фамильярно.
Підсинити Cм. підсинювати.
Підслухати Cм. підслухувати.
Полотенний, -а, -е. Холщевой.
Пропрати, -перу, -ре́ш, гл. Простирать. Пропрала на річці аж до вечора.
Таїти, таю, -їш, гл. Таить, скрывать, не обнаруживать. Нічого гріха таїти. Таїть у серці зло. Гріхів не тайте.
Уславляти, -ляю, -єш, сов. в. уславити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи. Славою його уславив, шаною його звеличив.
