Вернидуб, -ба, м. Сказочный герой, руками ломающій огромные дубы.
Говорючий, -а, -е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк.
Замітки́й, -а́, -е́ Примѣтный.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Кормний, -а, -е. Откормленный. Ситі пришли придали: з'їли вола кормного і кормну корову.
Мере́нька, -ки, ж. = мерест 1.
Окривіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться хромымъ.
Пошурудурити, -рю, -риш, гл. Пошарить; пощекотать. Чорнява дівчина з карими очицями біленькими пальчиками пошурудурила за шиєю.
Схотіти, схочу, -чеш, гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає.
Шілцувати, -цую, -єш, гл. Дѣлить? Шілцує воли гой на три плуги.... шілцує коні — на три броні, шілцує вівці — да й на три струнці.
