Віршувальниця, -ці, ж. Произносящая стихи; декламаторъ-женщина.
Кулидка, -ки, ж. Коврига хлѣба. Побачив на столі цілу кулидку хліба.
Лести́вий, -а, -е. Льстивый. Потребить Господь лестивих і уста заціпить хитрим. К
Літюга́н, -на, м. ? Я вівчарь-літюган.
Поздоровкати, -каю, -єш, гл. Пожелать здоровья при привѣтствіи, випиваніи водки и пр.
Потрух, -ху, м.
1) Сѣно, солома стертая, труха.
2) мн. потрухи. Потроха.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий.
Сапати, -паю, -єш, гл. Дышать съ сопѣніемъ.
2) Питать. З рота поломя сапле. Так і сапає полумя.
Сухітка, -ки, ж. Ум. отъ сухота.
Штрихало, -ла, с. Въ сказкѣ: палка съ заостреннымъ концемъ. Зробив добре штрихало.... та як штрихоне її, — так і наштрикнув.
