Виправа, -ви, ж.
1) Выпрямленіе; исправленіе.
2) Отправка; отправленіе.
3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари.
4) — шкури. Выдѣлка кожи. Ум. ви́правка. Оддасть шкурку за виправку.
Зага́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать: «гай! гай!».
Задивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Задивиться, засмотрѣться съ удивленіемъ. Як би ви їхали надворсклянською низиною,... то задивувались би.
Оселяний, -а, -е. Заселенный. Оселяний край.
Особий, -а, -е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату.
Переносити, -шу, -сиш, сов. в. перенести, су́, се́ш, гл. 1) Переносить, перенести. Перенесу ключі, не побрязкуючи. Перенесла я її в комору, положила на лавці. 2) Передавать, передать словесно, разсказать, разнести вѣсть. Вже давненько панночки приїжжі переносили, що який то вже там лікарь полковий хороший.
Росклекотатися, -чу́ся, -чешся, росклекоті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл.
1) Сильно раскипѣться, клокотать.
2) Объ орлахъ: раскричаться.
Сухарець, -рця, м. Ум. отъ сухарь.
Тройзіл, -лу, м. = троєзілля. Ой на горі, на високій тройзіл постелився.
Туркотів, -това, -ве Принадлежащій: а) турману; б) ворчуну.
