А́хати, -хаю, -єш, сов. в. а́хнути, -ну, -неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. І багата, і хороша, хто погляне — ахне.
Відмітати, -таю, -єш, сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками.
Дері́ння, -ня, с. Рваніе.
Зобачати, -ча́ю, -єш, сов. в. зобачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть. Як я його не зобачу, то не раз заплачу.
Йно нар. = іно. Не буду казати, йно дуду мовчати.
Кабиця, -ці, ж.
1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Горить огонь тихенько на кабиці.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь.
Квок II, -ка, м. Въ сказкѣ: крестьянинъ, который брался высиживать цыплятъ.
Малоси́льний, -а, -е. = малосилий. Оженив мене малолітнього, малолітнього, малосильного.
Низовий, -а, -е. 1) Расположенный по нижнему теченію рѣки.
2) = низовка. У Кухаренка: Юго-западный вѣтеръ. Низовий вітер відки не повійне, то самим долом котиться.
Пограти, -граю, -єш, гл.
1) Поиграть.
2) Обыграть. Та мені хоч аби що, то пограю його, дарма, що в його самі тузи та королі. А котрий котрого пограв.
