Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Буцкати, -каю, -єш, гл. = буцати. Ходить як овечка, а буцкає як баран.
Волонько, -ка, с. Ум. отъ віл.
Гра́мотка, -ки, ж. Письмо. Ой напишу я грамотку, пошлю післоньки до батенька.
Зашумоті́ти, -мочу́, -тиш, гл. Зашумѣть (въ головѣ). Випили ми по чарці і по другій... зашумотіло у його.
Обмазувати, -зую, -єш, сов. в. обмазати, -мажу, -жеш, гл.
1) Обмазывать, обмазать. Замісила глину, полізла в піч, обчистила, обмазала.
2) Пачкать, выпачкать.
Пропертися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Пролѣзть, протиснуться, пройти. Яка тіснота, а він таки проперся, — он бач, спереду стоїть.
Суперечитися, -чуся, -чишся, гл. Спорить. Суперечались-суперечались, та давай битись.
Хроніка, -ки, ж. Лѣтопись. Ум. хро́нічка. Ченці пишуть у своїх хронічках, що ляхи силоміць зробили з руського княжества польське воїводзтво.
Червінька, -ки, ж. Охристое коричнево-красное красящее вещество (для глиняной посуды).
