Дріб'язок, -зку, м. 1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб'язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. 2) Маленькія дѣти. Там того дріб'язку повен запічок. 3) Мелкій скотъ. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску. 4) на дріб'язок, на дріб'язки поби́ти. Побить на мелкіе кусочки.
Зажо́н, -ну, м. = зажин.
Іги меж. — на кого. Тьфу (на кого). Іги на тя! стара каже.
Кволий, -а, -е. Слабый, хилый, болѣзненный, больной.
Луб'яни́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників.
Ожог, о́жуг, -га, м. Палка для переворачиванья углей или горящей соломы (вмѣсто качерги). Ні Богові свічка, ні чортові ожог. Ум. ожожок. Прийшов жид по довжок, бере з хати ожожок.
Поголосити, -шу́, -сиш, гл. Поплакать.
Рочитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Давать обѣтъ. Не рочися, бо гріх буде. Шишацкій.
Фіякр, -ра, м. Фаэтонъ, фіакрь. Запрягают коні до фіякру.
Хопити, -плю, -пиш, гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Ілаш хопив мене за руку.
