Гичалля, -ля, с. соб. Стебли, толстыя жилы листовъ. Лем гичаля стоїт з капусти, так об'їла гусеніца.
Жи́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Аж жижки дріжать. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. 3) Раст. Жигавка.
Ми́зкати, -каю, -єш, гл. Объ одеждѣ: занашивать, затаскивать, употреблять безъ береженія, истрепывать. Мизкай, мизкай одежу! — все мене мати було лають. — Тобі що ні дай, то ти зараз замизкаєш. Хоч і платок новий даси, — зараз і змизкаєш.
Оранда, -ди, ж.
1) Корчма, питейный домъ, кабакъ. Ходить до оранди горілочки пить.
2) Аренда.
Пачесовачка, -ки, ж. Щетка съ болѣе тонкими зубьями для расчесыванія льна.
Під'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. під'язатися, -жуся, -жешся, гл. = підв'язуватися, підв'язатися.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик».
Роспоїти, -пою, -їш, гл. Распоить. Шляхта роспоїла венгжиною моїх посланців.
Ціпок, -пка, м.
1) Палка, трость, посохъ. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Ціпком все землю колупав.
2) Хворостина, прутъ.
3) = ши́нка 2.
4) = шофта.
5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (Cм. бильце 10).
6) = шабе́ль. Ум. ціпо́чок.
Чогось 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили.
2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Чогось обойко невеселі.
