Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накричати

Накрича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Накричать. Як накричить на дітей! Рудч. Ск. II. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 497.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКРИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКРИЧАТИ"
Вон нар. 1) = геть. Жаль батька, та вон несуть. Ном. № 2256. Або світи, або вон лети. Ном. № 2722. 2) = вонка. Коль вон сижу, тебе вижу. Гол. II. 427.
Гра́на, -ни, ж. = Грань 3 = жар. Желех.
Загри́вий, -а, -е. Имѣющій бѣлую масть вокругъ шеи (о птицахъ и четвероногихъ животныхъ). Загривий гусак. Харьк. Загрива гуска. Загрива вівця — біла, а шиворот чорний. О. 1862. V. Кух. 37.
Збала́катися, -каюся, -єшся, гл. Разговориться о чемъ-либо, коснуться въ разговорѣ чего-либо. Збалакалися про попів. Конст. у.
Зіхожа́ти, -жаю, -єш, гл. = зіходити. ЗОЮР. І. 26.
Кісто, -та, с. = тісто. Знать мою матір, що хліб пекла, бо на воротях кісто. Ном. № 10793. Діжа з кістом. Мнж. 174.
Необачний, -а, -е. Безпечний, неосмотрительный.
Поковтач, -ча, м. пт. дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Покраденці, покрадці, покрадьки, нар. Украдкой, тайкомъ.
Понадівати, -ваю, -єш, гл. Надѣть (во множествѣ). Понадівали, хто нову свиту, хто китаєву юпку. Кв. Понадівав на голову, на руки і на ноги. Рудч. Ск. І. 107. Понадівав на їх ксьондзівську одежу. Чуб. II. 603.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКРИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.