Бляха, -хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металлъ въ листахъ. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Всі покриті срібнов бляхов. 2) Жесть. Въ томъ же значеніи: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. 3) Кровельное желѣзо. 4) Родъ четырехугольной сковороды изъ листоваго желѣза, противень. Печеню.... вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася і печуть. Пражать горох на блясі. 5) Бляха, знакъ (у сотскаго и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Ум. бляшка, бляшечка. Соцький ... з мідною бляшкою на свиті.
Бозкий, -а, -е. Божескій. Да везуть царя до Господа, да везуть царя — бозке тіло.
Гости́нонька, -ки, м. Ум. отъ гостина.
Запи́тувати, -тую, -єш, сов. в. запитати, -ті́ю, -єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало.
Крутий, -а́, -е́ 1) Крутой. Буду крутії гори копати. 2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров'я; тобі круті роги, мені чорні брови. Поцілуй же мене... у крутий усок. крутий ряд. Весенняя игра дѣвушекъ, въ которой цѣпь играющихъ извивается заворотами и зигзагами. 8) Густой. Наварила каші крутої. Круті яйця. 4) Крѣпкій, твердый. На круте дерево крутого клина треба. А вгризніте, яка (картопля) крута. . Ой маю я, моя мати, нагайку крутую. 5) Трудный, тяжелый. Еге, одвітує Білозерець, крута година наступила. 6) Трудно разрѣшимый, трудно усвояемый (о словѣ, напѣвѣ) Крута загадка. Крута пісня. Круте слово. Не круте ймення, та забула. Павловгр. у. 7) крута голова = крутоголов. 8) крута м'я́та. Раст. Курчавая мята, Mentha crispa. Ум. крутенький. Крутенькую загадку нашим ти задав панам.
Ленни́й, -а́, -е́ = лянний. Розточено ленний обрус на столі. Розстелено ленні скатерті по столу.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Надари́ти Cм. надаряти.
Помаяти, -маю, -єш, гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти.
Сільце, -ця́, с. Силокъ. Як би хто инший на тій ниві сільце поставив. Cм. сіло.
