Блюзнірський, -а, -е. Кощунскій, богохульный.
Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Ди́бати, -баю, (-блю), -баєш, (-блеш), гл. 1) Ходить на ходуляхъ. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людяхъ съ длинными ногами, о дѣтяхъ и пр.). Близько видати, далеко дибати. Диба, мов муха по сметані. Диба, мов журавель. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. На дворі під тополями дибали Ова журавлі. Диба, мов не своїми ногами.
Діра́вий, -а, -е. Дырявый. Дірава верета все поле закрила. Діравого горшка не наллєш.
Майструва́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Коло хлівця татусь майструє домовину.
Нажа́ти Cм. нажинати.
Плоднистий, -а, -е. = плодливий.
Попродовбувати, -бую, -єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить.
Скарбівня, -ні, ж.
1) Казначейство. Повітова скарбівня.
2) Сокровищница. Святе насліддя — слово! Воно бо скарбівня нашого духа.
Хворяти, -ряю, -єш, гл. = хворіти. Після того хворяла вона днів зо три, чи й білш.
