Заліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. За сто миль залетіла. .
За́сіди, -дів, м. мн., за́сідка, -ки, ж. Засада, подстереганіе. ходи́ти, піти́ на за́сіди, за́сідку. Залегать, залечь на дичь. Охотники... підуть на засіди. Ходив я на засіди на котки. Пішов на засідки на вовків. На серни та оленя виходить стрілець на засідку.
Засти́гти Cм. застигати.
Козонька, -ки, ж. = кізонька.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. Могоричив, могоричив, поки сказав.
Нага́дування, -ня, с. Напоминаніе.
Осторога, -ги, ж. Предостережете.
Притвор, -ру, м. Притворъ въ церкви. Обізвалось два ангела у притворі.
Промінь, -ню, м.
1) Лучъ. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як проміні спускало воно під спід землі. Вечірній промінь соняшний наче золотом червоним його обсипає.
2) Рукавъ рѣки.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
