Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луговий

Лугови́й, -а́, -е́ Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. Cм. луг. Верби луговії зашуміли. АД. І. 248. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Чуб. V. 722., Ум. лугове́нький. Ой водо, водо луговенька. Рк. Макс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУГОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУГОВИЙ"
Капитанський, -а, -е. Капитанскій. Стане панеєю, як буде капітанська теща. Кв. І. 196.
Круть меж., выражающее быстрый поворотъ. Хоч круть верть, хоч верть круть. Ном. № 8037.
Ли́пина, -ни, ж. 1) Липовое дерево. Білий як липина. Ном. № 13147. 2) Липовый лѣсъ. Пішов у липину. 3) Щепки, лучина. Вх. Зн. 32. Потрощити на липину.
Мінли́вий, -а, -е. Мѣняющійся, измѣнчивый.
Натрудоватіти, -ватію, -єш, гл. 1) Сдѣлаться шелудивымъ. Вх. Зн. 40. 2) Сдѣлаться въ лицѣ брюзглымъ и мѣднокраснаго цвѣта. Піяк натрудоватіє. Вх. Зн. 40.
Нездвижений, нездвижни́й, -а, -е. Неподвижный. На дух-мару вона походила з своїм нездвиженим обличчям. МВ. ІІ. 199.
Немрущий, -а, -е. = невмірущий.
Пирхнути, -ну, -неш, гл. 1) Фыркнуть. 2) Порхнуть, слетѣть. Вх. Зн. 48.
Рідина, -ни, ж. Жидкость, жижица. Конст. у. Cм. рідота.
Шкитавий, -а, -е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУГОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.