Батожище, -ща, с. ув. отъ батіг.
Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Лебердаші мн. Мѣдные крестики.
Моргослі́пий, -а, -е. Мигающій глазами чаще обыкновеннаго. Новомоск.
Недуга, -ги, ж. Болѣзнь, недугъ. Не смерть страшна, а недуга. у недузі лежати. Быть, лежать больной. Там Маруся в недузі лежала. Я аж два дні пролежала в недузі.
Плітка, -ки, ж. Рыба: плотва, плотичка. Употр. какъ ласкательное къ женщинѣ: Моя ти плітко! Ум. пліточка.
Понабірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и набірати, но во множествѣ. Вони понабірали за пазуху піску.
Понехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Пренебречь.
2) Испортить, попортить; причинить вредъ. Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує. От падлючні діти — понехтували хлоп'я: як побили.
Прикропляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прикропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Брызгать, побрызгать сверху. Да ідуть дощі все частії, да землю прикропляють.
Сіни, -ней, ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Ум. сі́нці, сі́нечки.