Вапельник, -ка, м. Приготовляющій известь. Cм. вапняр.

Джуфо́, -фа́, м. Парень, хорошо играющій на губахъ. Шух. І. 33.

Заганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. загна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Загонять, загнать. Боярам свині пасти, молодому заганяти. Мет. 195. Ходить голуб сивий волохатий, — ні загнати, ні зазвати. Мет. 10. 2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Коло колодязя дванадцять стовпів загнано въ землю. Рудч. Ск. І. 135.

Зача́тія, -тія, с. Праздникъ 9 декабря.

Зашмага́ти, -га́ю, -єш, гл. Засѣчь, забить. До полусмерти зашмагав канчуками. Стор. І. 191.

Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56. 5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. Шух. І. 253. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. коло́дочка.

Обдерти, -ся. Cм. обдирати, -ся.

Округи нар. = округ. Позирнувши Ісус округи, рече. Єв. Мр. X. 23.

Позіхатися, -хається, гл. безл. Зѣваться. Ляжмо спати... вже й мені часто позіхається. Г. Барв. 78.

Також нар. Также. А що його любка уже без ума, мабіть також не знав. Федьк.