Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конечний

Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Валежний, -а, -е. Имѣющій значеніе. важность, солидный. Це штука валежна. Переясл. у.
Гниличитися, -чуся, -чишся, гл. О грушахъ: немного загниваться. Желех.
Зазу́ленька, -ки, ж. Ум. отъ зазуля.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Позакрівавлювати, -люю, -єш, гл. Окровавить (во множествѣ).
Полуміння, -ня, с. = полум'я. Полуміння палає. Грин. III. 529.
Проречистий, -а, -е. Краснорѣчивый. Моя ж проречиста сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання. Г. Барв. 425. Я не проречистий на красне слово. К. ХП. 51.
Розгубити, -ся. Cм. розгублювати, -ся.
Телеграма, -ми, ж. Телеграмма.
Шестикутник, -ка, м. Шестиугольникъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЕЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.