Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горянин

Горя́нин, -на, м. Горець, житель возвышенныхъ мѣстъ. Галиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 317.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЯНИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЯНИН"
Басанунча, -ча́ти, с. Маленькая крайка. Вх. Лем. 390.
Вишкірити, -ся. Cм. вишкіряти, -ся.
Вустілка, -ки, ж. = устілка. Треба в новий чобіт услати вустілку з сіна або з соломи. ХС. IV. 56.
Глибінь, -ні, ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Канев. у. Морська глибина. Ном. № 395.
Жбух! меж. обозначающее вливаніе чего-либо сразу въ большомъ количествѣ. Желех.
Здима́ти II, -ма́ю, -єш, гл. = здувати.
Копитанша, -ші, ж. Капитанша. Левиц. Пов. 206.
Лаянка, -ки, ж. Брань.
Понащіплювати, -люю, -єш, гл. Привить (во множествѣ). Він, покійник, і яблук, і груш понащіплював. Богодух. у.
Похрупати, -паю, -єш, гл. = похрумати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРЯНИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.