Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Свита добра, ніхто догани не дасть. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва.
Зазва́ти Cм. завивати.
Навви́шки нар. = заввишки.
Накрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Накричаться.
Неоружний, -а, -е. Безоружный.
Ницьма нар. = i. Ниць. Бо лежали на землі ницьма, підложивши руки під голову.
Подобувати, -ва́ю, -єш, гл. Добыть (во множествѣ). Подобували городи.
Поросючка, -ки, ж. Свинья съ поросятами. (Поросята) ссуть огрядну поросючку.
Розлучатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. розлучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Разлучаться, разлучиться. Лучче було не любиться, ніж тепера розлучиться.
Швигати, -гаю, -єш, гл. Бросать, кидать. Діти швигають їли мов стрілами.
