Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Жировли́на, -ни, ж. = журавлина. Поїхав мій милий по журавлини, погубив коники, Боже мій милий!
Кобець, -бця, м. = кібець. Страхопуда гріх драти, бо він за курами тягне — кобил б'є.
Малоси́льний, -а, -е. = малосилий. Оженив мене малолітнього, малолітнього, малосильного.
Омпити, -плю, -пиш, гл. = вонпити.
Поопоганювати, -нюю, -єш, гл. = пообпоганювати.
Пороспускатися, -каємося, -єтеся, гл. То-же, что и роспуститися, но во множествѣ.
Скапцаніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть (о евреяхъ). Тепер він, бач, трохи скапцанів.
Сушениці, -ниць, ж. Сушеные фрукты.
Хланок, -нку, м. Флангъ.
