Бурх! меж., выражающее порывъ вѣтра, ударѣ волны, бросаніе предмета въ воду.
Видзвонити Cм. видзвонювати.
Заледащі́ти, -щі́ю, -єш, гл. Облѣниться. Заледве, нар. Едва лишь.
Засно́вувати, -вую, -єш, сов. в. заснува́ти, -ну́ю, є́ш, гл. 1) Засновывать, засновать, затыкать, заткать. Заснуєм ліси все поворозками. Павук заснував усе вікно. 2) Основывать, основать. Нову Січ на Чортомлику заснувати.
Зжи́ти, зживу, -веш, гл. Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили.
Полковник, -ка, м. Полковникъ, начальникъ полка въ одномъ или обоихъ значеніяхъ. Кому, красо, достанешся, чи сотнику, чи полковнику? Ум. полковничок.
Прискакати, -чу́, -чеш, гл. Прискакать.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Укидання, -ня, с. Вбрасываніе.
Чортеня, -няти, с. Чертенокъ. Ум. чортенятко.
