Дряпу́га, -ги, об. = дряпіка.
Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Журба сорочки не дасть. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. От журба йому твій кінь Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Козак журби не має. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя.
Золотоперий, -а, -е. Съ золотыми перьями.
Оббризкувати, -кую, -єш, сов. в. оббри́зкати, -каю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать.
Обрати Cм. обірати.
Пачоси, -сів, мн.
1) Очески, вычески.
2) Начосы. З рудими начосами на голові.
Перепалати, -ла́ю, -єш, гл.
1) Перестать пылать.
2) = опалати.
Притаганка, -ки, ж. Веревка, которой привязывается къ берегу дуб (большая лодка).
Розревтися, -вуся, -вешся, гл. Разревѣться, расплакаться.
Хунт, -та, м. Фунтъ. Свічок купив вісім хунт. Ум. хунтик. Хунтиків зо два масла є продати.
