Вейкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать: вей! (о евреяхъ).
2) Ревѣть по медвѣжьему. Люде хотіли Бога злякать та і сховались під місток. От тіки Бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями).
Визволення, -ня, с. Освобожденіе, избавленіе. Визволення народу з крепацтва.
Діву́нка, -ки, ж. Раст. Gallium verum. Cм. Бобачик.
Завважи́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. завва́жити, -жу, -жиш, гл. Замѣчать, замѣтить, подмѣчать, подмѣтить, усмотрѣть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. Я вже завважив мирового, який він. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченскаго науці християнській. 2) Дѣлать, сдѣлать замѣчаніе кому.
Недруг, -га, м. Недругъ, врагъ. Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький.
Немока, -ки 1), об. Тотъ, который не молится.
2) ж. Илъ.
Ободувати, -ду́ю, -єш, гл. Выгинаться ободомъ.
Подуха, -хи, ж. Духота.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Споглядати, -да́ю, -єш, сов. в. споглянути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Ой вийду я на гірку та спогляну на зірку. Та на свого цюру споглядає. А спогляньте, скільки ззаду козацьких прапорів.
