Две́речки, -чок, ж. мн. ум. отъ двері.
Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами.
Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Ляши́льник, -ка, м. Человѣкъ, дѣлающій знаки на полѣ, чтобы не было обсѣвокъ.
Намітча́ний, -а, -е. Сдѣланный изъ ткани для намітки.
Подихати, -хаю, -єш, гл. Подышать.
Полінивий, -а, -е. Лѣноватый.
Снігоцвіт, -ту, м. Бѣлоснѣжный цвѣтокъ. І почали звати лілеєю снігоцвітом.
Уряд, -ду, м.
1) Должность. Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав. Який-такий уряд — луччий, ніж проста служба. Не знаю, то ще не за мого вряду було, — казав чабан.
2) У правленіе, правительство.
Штучно нар. 1) Искусно. Штучно та гарно сорочки вишивають. Колеса штучно повиточувані. Бач, як воно штучно (зроблено). 2) Замысловато. 3) Искусственно. Мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях. 4) Хитро. Так же до його штучно підійшов.
