Буяння, -ня, с. 1) Быстрый, пышный ростъ. 2) Бушеваніе, буйство. Розбишацьке буяння. І гласу Божого не чули за буянням 3) Свободное, ничѣмъ нестѣсняемое движеніе, пареніе. Буяння гордого ума.
Гид, -да, -ду, м. 1) -ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали, гид з усього ринку. 2) -да. Гадкій, мерзкій человѣкъ. Не займай гида, не каляй вида. 3) гид гидом. Мерзость изъ мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется въ значеніи нарѣчія: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на його.
Діва́ха, -хи, ж. Ув. отъ діва.
Же́рдя Ii, -дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса).
Понатоплюватися, -люємося, -єтеся, гл.
1) Натопиться (во множ.). Понатоплювалися хати.
2) Натопиться (во множ. — о жирѣ, салѣ). Гляньте, скільки смальцю з гусей понатоплювалося.
Понявкати, -каю, -єш, гл. Помяукать.
Просящий, -а, -е. Просящій, живущій подаяніемъ. Уроди, Боже, на трудящого.... на просящого, на крадящого і на всякую долю.
Ставище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ прудъ.
Цинтір, -ру, м. = цвинтарь.
Чубити, -блю, -биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків.
